Zavorogeniy (Spellbound)

Поможи мені, о небо, Я усе ще сумніваюсь, І зникаю, бо так треба, Хай закінчується мука. Все доходить свого краю, Лише біль собі шукаю. Що робити- я не знаю, Та і рішення не маю. Бо ніхто не має сили Править муками своїми, Все зроблю, що лихо скаже, Бо навколо небезпека. Все міркую я ночами, Скільки ще мені терпіти. Знов гукаю свою долю, Що робити, ким я буду? Мій обман душа відкриє, Погляд, голос, може й мова. Бо брехати не умію, І нікуди не сховаюсь. Ти велів мені мовчати, Не кажу слова відверті. Що мені тепер робити? Падаю в обійми смерті. Не звертаючи ніколи, Я вперед завжди ступаю. Кажучи хоробро долі, Не хвилюйся, почекаю. Та чи є ще хтось у світі, Хто також не має долі? Краще вам цього не знати, Зглянься, небо! Будь ласкавим!

Как спала ты сегодня, соседка? Что приснилось тебе, скажи. Ты в мой вечер внезапно ворвалась, И смеялась от всей души. Я смотрел на тебя так нежно, Умиленно раскрыв глаза. До чего же ты прекрасна, Не посмел сказать тебе я. И пускай сквозь меня ты смотришь, Улыбаясь моей тоске. Ты под утро опять уходишь, Лишь фантазии оставив мне. Благодарен за эти пытки, Славно шутит со мной судьба. Но не брошу свои попытки, Обязательно будешь моя.

Здолаємо лихо, Як люд весь проснеться, Бо нам буде горе, Є час, схаменіться. Під кулі, в недолю, Не пхайте власноруч, Домашнюю волю Цінуйте, бо поруч. Пута розривайте, Зі сну прокидайтесь. Народ оживає, Одумайтесь, гляньте! Від того, що рідне, Відчуйте надію. І вам серце бідне Кохання відкриє.

Ты дай мне лишь успокоенье, Зачем мне рай, зачем спасенье? Тебе молитвою своей  Не вылечить души моей. Не убеждай меня, напрасно  Хотя б одна ... Слезинка мне была дана, Их нет теперь. От боли мозг мой разрывался, Но я, увы, Вас не дождался. Лишь слез с мольбою только ждал, Я в то мгновение не спал. Для грез ведь нужно сном забыться, Не, не могло мне все присниться. Ах, нет, отец, то был не бред, А вестник предстоящих бед.

Открытый вопрос - не донос, И до нас не донес... Of course! Передоз, Boss! Оставил лишь след- бред, длиной 28 лет, Верхние кавычки, вредные привычки, Чистая страничка - лучше сделай нычку. Ушел без оваций, герой всех номинаций, Обойдемся без провокаций. Ответы на вопросы - лютые морозы, Длинные дороги - детские пороки. Не даю советы - ухожу от света, Все начать сначала - времени нимало. Для тебя старался, ты не улыбайся, Кто не спотыкался, тот не подымался, Живи себе и майся, только не сдавайся. Конца не видно, обидно и стыдно, Но терпеть - наивно. Повреждения не сильны, Доползем на крыльях... Или на рогах!  Прах разносит на ветрах Твой страх, Аллах! Да, ну нах! Ба - бах!  Мой страх - мое безумие, Извержение Везувия!  Дайте мне, дайте что- нибудь... В нос- на, лови. Лавина, Накрыло нас, не вижу Вас - я пас! Атасс ! Берегись - это сглаз. Навели - намели, демоны где мои? Огни - кругом огни, Ты одна? Ночь без...

Смерть усмішкой долай, Зухвало виклик зустрічай. Надії й віри не втрачай, У муках зрощений, у карах. Бо волі людської жага, Найважчі розбиває пута. І дух бунтарства- не покути, Та долю неосяжних хмар. Скорботу, горе і тягар, Пай необхідний свій, Побачить люд, нехай - лунай, Струмок ясного джерела. Ми всі- сини людські- півбоги, Ми- символ віри і тепла. Хто людям освіща дорогу, Для смертних прикладом става. І небо їх вже не поборе, Той гордий дух і непокора. Завзяття вогняне твоє,  То виклик твій, дурня зухвала. Хай доля зла тебе скувала, На боротьбу ведеш ти їх. І світлом розума й пізнання Страждання людям зменшив ти. І вирок пролунав, як грім, Хоч погляд твій казав чимало: "Ти, Боже, не хотів казать, Що саме нам готує небо". Дано тобі безсмертя в дар, Ти сам все нищиш, сам і мориш. Істот собі на втіху твориш, І дух ненависті нам шлеш. О, доля зла- тиран глухий! І небо мстиве, невблаганн...

Все создала любовь! Для некой высшей цели... И этот запах, краски, свист метели- Есть красота во всем, и ты ее постиг. В ручье бурливом блики заблестели, Вон сквозь листву горячий луч пробил. Как многоцветен мир и многолик, Там среди пчел и птиц уединенье. На берегах чужих, среди чужой природы, Пускай окончу свои годы - туда стремлюсь. Там Родина моя. Рожден на острове Свободы. И меж людей, и там, мне нет жилья. В какие бы не попадал края, Кто независим, тот в своей стихии. И незнакомцам был я не чужим, Хоть изучал наречия иные.

За роги брати нездійсненне, І розсувати береги. Навчи мене, сувора нене, О доле, дай мені снаги. Летючих мрій розчарування, Тягар нездійснених бажань. З моїх розірваних кайданів Ти розсипайся, мов іржа. І крила, рощені без неба, Їх не зречуся, бо без них Уже ні мрій, ні душ не треба. Хоч, може, поруч той поріг, І мрій уявність вибухова, Моїх невимовлених дум, Це не блюзнірство пустослова. Ні, не зневіра, і не сум, Я прагнув золота жар-птиці, У руки, дай- но потримать. А де ж воно? І досі сниться, Цього волів, того бажав. Непереможене тяжіння, Моїх нездійсненних бажань. Це не зловіще ворожіння, Ні, це не розпач, і не жаль. Я, все одно, кудись таки не встигну, І все одно чогось не дороблю. Та не спинюсь, аж поки серцем стихну, Творю, руйную, мучаюсь, люблю. Що залишила ти, моя тривога? За мною роки, як важкі сліди. Чогось не доробив... Чого? Для чого? Усе боюсь невстигнути... Куди?

Ты для меня одна. Иного счастья нет. Мне без тебя не нужен этот свет. И ты, источник всех благодеяний, Но не дошел я до последней грани. Чтобы скитанья не вернулись вновь, Пускай грехи мою сжигают кровь. Живой водой, которая смывает пятна, Ты- мой приют, подаренный судьбой. Я уходил и приходил обратно, Таким, как был когда-то я с тобой. Как мог я изменить иль измениться, Моя душа, душа моей любви, В груди твоей, как мой залог, хранится, Меня неверным другом не зови. На этой чистой, любящей груди, Вблизи небес ты мне приют найди. Все кончено, и я не буду вновь, Любовью новой проверять любовь. Искать того, что наколяет страсти, Ты- божество, и весь я в твоей власти. Блуждая, я признал тебя любимой, И юность вновь обрел мой беглый взор. В глаза смотрел я, но куда-то мимо, Хотя смотрел, казалось бы, в упор. Я оскорблял любовь любовью новой, Как дешево богатство продавал. Шута я корчил пред тобой, Да, это правда - я теперь им ста...

Свою вітчизну сам я зруйнував, Та зберігав я, те що марнував. Біжить хто від біди - біду зустріне, Закон жорстокий і у ньому суть. Те станеться, що статися повинне, І чому буть, того нам не минуть. Як визначено так і йде, Ніхто не може долі відвернуть. Мусиш ти його убити, Бо вже став на помсти путь. Так, хлопчина гордовитий, Зможеш честь свою вернуть. Проберися в сад тайком Принесла я ключ, бери- но, І моїм будь неодмінно, Будь моїм захисником. Я дві дулі смерті дам, Заховаюся від смерті, Поміж скель, де безліч ям, Серед цеї круговерті. І жорстоким став тираном, Йде сюди, він невблаганний. В переможцях бачать вірних, А в подоланих  - зрадливих.

Вовек страдалец не забудет Тех длинных и жестоких лет. Ни там, ни там его не будет - Покоя нет, я чувствую, Что вместо вечного покоя, Который обещали дать, В могилу норовит сбежать Тот образ, что за мною. Люблю мучения земли - Ведь над душою нету власти К могиле меня подвели, Зачем же, вдохновенье страсти!? На что был создан я - певец, Зачем же я звучал струнами? Творец, я не могу бродить меж вами, В неведомой, чужой стране Мое свершится разрушенье. Зачем? И снова затрудненья! Хочу... Когда- нибудь увидеть свет, Хочу! О, труд мой бесполезный. Боюсь исчезнуть совершенно, А смерти не боюсь. О, нет!

Вода йому - нектар, нектар - усе життя , Амброзія богів йому у всьому сниться. Від сонця п`яне це занедбане дитя, Та англеська над ним простерлася десниця. Поета впізнає веселого, мов птах, І дух, що йде за ним слідом журби й любові. Він славить гімнами сп`яніло хресний шлях, Він грає з вітром, він- із хмарою в розмові. До Бога простира сердито  кулаки, І мати в розпачі, з прокляттям і тремтіням. З`являється поет у злі, сумні роки, Верховних сил незбагненним велінням.

Пожартуєм для  розваги? Гей, життя, виходь на бій! Повний сили та відваги, Молодий я, молодий. Я ніяк не зрозумію, Вас ніяк я не збагну. Де від болю шаленію, Там мій всесвіт, я живу. Чом нема у вас завзяття? Що в житті вас так гнітить? Мої любі сестри, браття, Ой, скажіть мені, скажіть. Я йду битися без зброї - Чи моя рука здригне? Скільки сили молодої, Горе? Біль? - як жарт мине.

У русского и украинца Одна судьба, одна земля. Дал Бог на ней укорениться, Все беды с родиной деля. Но я живу на Украине, Да и зароете в нее ж. И днем с огнем во мне гордыни Национальной не найдешь. Я попрошу сыграть на кобзе Последнего из кобзарей. Когда ударю сердцем оземь, А это будет на заре. И мне без песен украинских Не быть, не жить, не умирать. Я не для дальних, не для близких Сложил заветную тетрадь. Но верю, что в летах грядущих Нас Бог навек соеденит. Откуда свету быть при тучах? Рассудок меркнет от обид. За Украину и Россию, Что разорвали свой союз, Своей тоски не пересилю, Сказать по правде, я боюсь... Не жив ни часа без Тараса, Сковороды, ТНМК, Я, как другие, не старался Любить ее издалека. Не доводил ее до рвоты Речами льстивыми с трибун, Я, как иные патриоты, Петляя в мыслях наобум. А я живу на Украине, На милой родине моей. Приедет на день, сучий сыне...

І вам зі мною, і мені меж вас... Так буде краще. Важко було, люди. Зблизька побачу Господа хоч раз, Дихну хоч там на повні груди. Бо я хоч там, хоч там собі спочину, Ведіть, карайте, вішайте злодюгу! Найтяжча кара звалася - життя, Відразу треба присудить до страти. Параграфи вивчати по статтях, Навіщо було довго мудрувати? Кару найлегшу вибрали мені - Мене по совісті вони судили. Бо судді були добрі і дурні, Хоч і щодня мене у суд водили. Оце і вся історія про нас, Ой сонце, сонце, промінь твій останній! Повільно пив. І випив. І погас. Торкнувся склянки білими вустами. "Як очі я заплущу, Тоді тебе забуду. Краплі не згаю, Пити буду через силу. Щоб її забути, Дай мені те зілля. Бо дружиной бути Не хоче, моє серце..." І голову повісивши тяжку, Сидів він, нахиливши плечі, Згорала свічка в свічнику, Від столу тінь лежала аж до двері. На тебе я душі молюсь! Як хочеш знати,- так, я їм продався. Я знав од...

Не змушуйте жінок ридати , Навік - ніде і ніколи. Від каяття , щоб не кричати , Щоб сором не зпалив вас за роками. Якщо не ллє ніколи сліз , Найщасливіша є та жінка. То за шляхетність буде вам Від Бога ліпша нагорода. Від  сорому чи почуттів До сліз її не спонукайте. І що б не сталося в житті - Погоди з моря не чекайте. На жінку прикрощі свої Ви не виплескуйте ніколи. Від чвар своїх звільніть її , Пробачте все! Нехай із болем. 

What I see is how I fell And damn I`m alone. What would you do If you where in my shoes? To survive your life is yours My life is mine So let me live before I die. Knock on my door Whom you looking for? I did some bsd things in my life Oh Lord come help me please God help me help me to survive Black white yellow - no matter If your young or old If I ever should fall I could count on you with no fear.

Отак сиджу собі, сиджу, В убогій хаті одинокій, Уже світає надворі, А я все з богом розмовляю. Втомивсь ходити по землі, Людей смішити своїм горем; На небо, брате, не пускають, І думи вольнії мої, Мої надії, мої крила, Поганим сміттям називають. І що роботи? Куди йти? Домой вертатися? У пекло? Господи прости! Пробач дурного- дай надію, Людей убогих захисти, Та Україні поможи. Непорочними устами Сам бог розмовляє... І воно вгадає, Твої думи невеселі, Хоч дитина немовляща, Є з ким розмовлять. Як у хаті, благо тобі, Як є в тебе хата, Благо тобі, друже-брате. І весь світ обняти, І любити твою правду, Як хочеться жити, А не доживати, Боже милий. Серце розбите, І хочеться сповідатись, І капають сльози.

Как устал я... Ты бы знала... Притворяться кем-то другим. Кем, увы , я не стал. Чтоб гордиться могла,  "Мужика  родила", Говорили б друзья, И не прятали взгляд, Оробев, вспоминая меня. Не настанет весна, И мой лед не растопит. Мне не страшно уже, Мысли ветер разносит... О тебе, о тебе, Говорят голоса в голове. Я не нужен тебе, И судьбой  снова брошен. Вновь смеюсь и рыдаю,- Как же  мир наш банален. Мы все ищем любовь, Повстречав же- робеем, боимся и врем. Ты себе хоть не лги , Если хочешь- бери, Если больно- кричи. Когда любишь-терпи, Когда скучно- беги Если нужен- зови, Но прошу- не молчи.

Как мне тебя покинуть, милый друг? Все мерзостно, что вижу я вокруг! И праведность на службе у порока, И вдохновения зажатый рот, И глупость в маске мудреца, пророка, И прямоту, что глупостью слывет. И мощь в плену у немощи беззубой, И неуместной почести позор, И девственность, поруганную грубо, И совершенству ложный приговор. Ничтожество в роскошном одеянье, Над простотой глумящаяся ложь. Достоинство, что просит оправданья, Увы, мне видеть это невтерпежь , Я смерть зову, прощай же, друг ...