Одумайтесь

-

Здолаємо лихо,
Як люд весь проснеться,
Бо нам буде горе,
Є час, схаменіться.

Під кулі, в недолю,
Не пхайте власноруч,
Домашнюю волю
Цінуйте, бо поруч.

Пута розривайте,
Зі сну прокидайтесь.
Народ оживає,
Одумайтесь, гляньте!

Від того, що рідне,
Відчуйте надію.
І вам серце бідне
Кохання відкриє.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Хлопчина

-
Свою вітчизну сам я зруйнував, Та зберігав я, те що марнував. Біжить хто від біди - біду зустріне, Закон жорстокий і у ньому суть. Те станеться, що статися повинне, І чому буть, того нам не минуть. Як визначено так і йде, Ніхто не може долі відвернуть. Мусиш ти його убити, Бо вже став на помсти путь. Так, хлопчина гордовитий, Зможеш честь свою вернуть. Проберися в сад тайком Принесла я ключ, бери- но, І моїм будь неодмінно, Будь моїм захисником. Я дві дулі смерті дам, Заховаюся від смерті, Поміж скель, де безліч ям, Серед цеї круговерті. І жорстоким став тираном, Йде сюди, він невблаганний. В переможцях бачать вірних, А в подоланих  - зрадливих.
Докладніше

НИВА

-
Зображення
Якщо у тебе НИВА: 1. Ти не розумієш, чому люди застряють в снігу. 2. Ти не бачиш різниці в їзді по мокрому, сухому асфальту, снігу і болоту. 3. Тобі пофіг, що тебе може вздрючити будь-який паркетник, тому що ти знаєш, що він ні хвилини не протягне в справжніх умовах. 4. Ти почав любити сніжну зиму і дощову осінь. 5. Ти знаєш, де знаходяться всілякі поля, болота, ліси, броди в радіусі 200 км, але не маєш нічого спільного з сільгосп. 6. Ти любиш своє авто, більше ніж дружину? - Так! Адже від неї віддача на 150%, а від дружини на 50. 7. Ти розумієш, чому задній або передній привід любить тільки суху погоду, а ти всю решту теж. 8. Зустрілася по дорозі НИВА - ти бачиш  друзів. 9. Якщо ти застряг, це означає, що машина лежить на пузі, а всі колеса висять, або закопані по самі яйця. 10. Ти ніколи не сидів на задньому сидінні свого авто. 11. Якщо сидів, то машина в цей час стояла, а ти скоріше не сидів, а  намагався лежати. 12. При сильному снігопаді  ...
Докладніше

Помарніли ми

-
Як жили колись, Ми згадуєм тії годи. Не живем вже, тілько ходим, Я в неволі, ти вдовою, Помарніли ми обоє. Марно пронеслилася Тії літа молодії, Та дочасно розійшлися, Мов не знались дорогії. Не побрались - та що з того? Не забуду я, Те, що снилось - говорилось В вечерн. годину. І високу могилу, І щироку долину. Вихожаюси співають- Мов дівчатка з гаю, І гнучкою лозиною Та калина з ялиною. В`ються- гнуться та співають, Думки- гадоньки не мають. Та з таланом заручені, Мудровані, закручені. А я любу пошукаю - Погуляю,- козак каже, У Дніпрі та скупаюся, Похилюся,- явор каже. В самоті я посивію, Без дружини і надії. Бо без вірної дружини- Що без долі, без родини. І козак той зажурився, Старий стоїть, похилився. Тополі корінь миє, Дніпрові берег риє. З червоною калиною Між лозою з ялиною. Стоїть місяць над водою Над Дніпровою журбою.
Докладніше