Титане- друже
Смерть усмішкой долай, Зухвало виклик зустрічай. Надії й віри не втрачай, У муках зрощений, у карах. Бо волі людської жага, Найважчі розбиває пута. І дух бунтарства- не покути, Та долю неосяжних хмар. Скорботу, горе і тягар, Пай необхідний свій, Побачить люд, нехай - лунай, Струмок ясного джерела. Ми всі- сини людські- півбоги, Ми- символ віри і тепла. Хто людям освіща дорогу, Для смертних прикладом става. І небо їх вже не поборе, Той гордий дух і непокора. Завзяття вогняне твоє, То виклик твій, дурня зухвала. Хай доля зла тебе скувала, На боротьбу ведеш ти їх. І світлом розума й пізнання Страждання людям зменшив ти. І вирок пролунав, як грім, Хоч погляд твій казав чимало: "Ти, Боже, не хотів казать, Що саме нам готує небо". Дано тобі безсмертя в дар, Ти сам все нищиш, сам і мориш. Істот собі на втіху твориш, І дух ненависті нам шлеш. О, доля зла- тиран глухий! І небо мстиве, невблаганн...