Zavorogeniy (Spellbound)

Її сльоза рятує від білю, Запам`тай це, якщо захочеш. Чому сумують її очі, Сказати я тобі не можу. Спокій порушує, підіймає пил, Лине попід хмарами старими растафарами. Я певною мірою відчуваю шкурою, Як вітер надії набуває сил. Вона чекає, у вітра питає  Чому саме ми, люди, не маємо крил Вітер надії в дії, я рахую мрії, Мрії папірцями падають у стіл. Її сльоза рятує від білю, Запам`тай це, якщо захочеш. Чому сумують її очі, Сказати я тобі не можу. Зможу здійснити всі твої бажання Але якщо будеш ти пам’ятати. Знаю я, де живе мрія Хочеш, я навчу тебе літати. Знаю я, де живе мрія Хочеш, я навчу тебе літати. Вітер надії... теплий та ніжний І по хвилях я біжу.

Я сумуватиму за тим, ким міг би бути я, Кожної хвилини кожного життя, Коли ж я зрозумію, що дорослим бути маю, А ти на паузі.А ти чекаєш, Хоча на людях в нас все чудово, Та поступово стає не ново. І ніби круто. І жити кльово, Ти - моя улюблена отрута. Доки сам собою не з`явиться wi-fi, Ми все зрозуміємо, тільки почекай. Такого плану тактика. Посміхнись, кохана, Отака омана для растамана. Нащо ж запрягатися, редакувати файли? Ми у другім таймі всі вади подолаймо Шанси нескінечні, зазирни за край, Жито засихає. Спи, не зазіхай. Нащо ж перейматися, якщо є ще пожити, Гаємо епохи, так , марнуємо століття. Втретє та вчетверте ми заваримо свій чай, Magic people, future people, буде все next time. Ще почекаю гукань зозуль, Відтак всі плани на себе 2.0 Не вийшло зараз - колись засяє, Це все врятує, це все зрівняє. А,може, все по колу? І прадіди наші Тепер є кращі клієнти епплстору? Хоча як знати, хто всі ці люди, А доля зла, інакшої не...

Вірите, не вірите - повірте, ну і все, Дзеркало блищіть, мене несе. Розвозимо ми людям веселощі під ключ, Поволі проростає наш великий кущ. К Віті - тіті-міті, діджей - супермодель, У молодого Сані - посмішка ОК. Слава - в Ярослава, у  Коті - аперкот, Его - як в Олега, башка - як у Сашка. Дзеркало моє... Що? Бреши і далі! Я потім донесу усі деталі. Ще, будь ласка, кави, окуляри - під заставу, Важко уявити розміри моєй уяви. Діти в школі вчать їх цієї миті, Усі слова мої відбиті у граніті. Сім паспортів минуло, а він ще Фоззі-бой, От що не напише - всі кажуть: Лев Толстой! Швидко я беру до десятої октави, І ще не випивши розчиненої кави, Далі буде більше, далі буде краще, Сонце у зеніті, прокидайся, ледащо. Дзеркало моє... Що? Бреши і далі, Мораль цієї басні... Нема моралі! Собі кажу - що далі ? Може в космонавти? Від оплесків гучних тікаю я на яхті, Руді шукуються, поголені святкують, Білявки ціпеніють, брюнетки аплодують. З...

Одного разу  ми зустрінемось, Напевно знаю. Невідомо на  якій планеті, І як само. Чи будеш ти один, Або прийдете разом, Може буде лити дощ- Зьома, я не знаю. Залишу всі страхи позаду, Нарешті, за роками. Я сумував за вами,друзі, А ви не знали, По хвилях радіо блукаю  Відповідь шукаю. Це все мине, Це все зі мною, Все це про нас. Не треба зайвих слів, Не варто сумувати, Ми будем до світанку Літати разом. Чи будеш ти один, Чи ви прийдете разом Невідомо на  якій планеті, Одного разу.

Не зустрілися, то хоча б наснися, Спи- не спи, журися- не журися, Але ранок не лікує рани, Вийде сонце, виведе з омани. Так відбувся мій арешт, Вона не встигла сказати- Я тебе теж. Але я був винен, я пілот літака, Оце так ламбада, засада така. Сказали, що право я маю мовчати, Суворі люди, пси, автомати. Але поруч з'явився гелікоптер. Ось любовь, так любов, Я долоні простер. ІІ Але все зіпсував мій арешт, Зрозумів, що нема в світі меж. В її очі я зазирнув, Сяяло сонце, я сів на траву. Я покинув літак і на землю злетів, Її взяв на руки, крила розкрив, Вирішив я припинити цей жах, Що було потім, розповім в двох словах. ІІІ Все було б добре, якби не арешт, Ми два берега- Буда та Пешт. У Петра - Марічка, все з двох половин, У моря- річка , у дома - тин. В собаки- собака, в Юнони- Авось, У кожної тварі має бути хтось, Я пригадав, що читав десь колись, Поки наш літак падав униз. ІV Але все це змінив мій ...

Ей,голову вище, ти починаєш гру, Буде ранок, буде спосіб знайти собі гору. Те,що ми настільки різні, Лиш підсилює ефект, Ворогам- середній палець, Тим, хто з нами - респект. Це все заради виклику самому собі, Що завгодно, де завгодно, Лише б знов на висоті, Щоб відчути спокій, Та спитати- що тепер? Всеодно, над ким і як, і де, Просто взяти верх. Але ти добре знаєш- Це пусті слова, Цей коктейль - горяче серце Та холодна голова. В усіх вестернах цей погляд  Має головний герой, Твої руки не тремтять, Ти спокійний, як ковбой. Де сягають за край, Банзай. Перемога там, де тебе поки нема, Перемагає той, хто йде до кінця. Леді, джентельмени:  Перед вами самурай, Девіз ходи твоєї: Краще не чіпай. Хто ходив поруч із ними, Та тримався до пори, Всі ці люди ще не знають, Хто вступив до гри. Дорога почалася, Як відбувся перший крок, Але втбір вже позаду, У нутрі пульсує ток. Ти знав, що це серйозно, Знав...

Своєї грішної душі, Душі убогої цураюсь, Як ви... І тяжко плачу. Що вас і долю проклинаю, Дивуєтесь, що спотикаюсь, А ви! Без шляху вбитого, Тепер іду я без дороги. Та серце праведне колись, Моє малеє та убоге, О його, бога боючись, Посеред шляху... і розбили. Ви тяжкий камень положили, Писать погані вірши научили. Взяли меж себе -  Мене з святого неба. Чи був я чистим коли- небудь? Так опаганивсь, що й не знать, Чи не маж вами я, погані? Нехристияне! Та й смієтесь. Мою колись святую душу, Алмаз мій чистий, дорогий, В багно погане заховали. Це ви украли! Люті!  Люті! Вороги! І непорочною, святою, Зовуть її і молодою, Звичайно, люди, сміючись, А душу чистую ... А люде, З людьми в паскуді, опаскудив, Й не жив я з нею, живучи. Розбили душу... Чи то літа ті летячи, Чи то недоля та неволя.

«Сила-Фоз» І Поки ми разом, З нами вища сила. Поки ми  разом, В небі плескають вітрила. Хтось каже – пісню вичерпано, Я кажу – ще ні. Душа палає, Вона тане у вогні. II Тримайся за своїх, Встиг – не встиг,  Богач- бідняк. Коли думки твої легкі, І навпаки, в важки роки. І вже готові прапори- Команда на борту. Але, за правилами гри, Відлив і мрак тривають до пори. Сіль на руках, Біль в головах, І планів вже нема. В таверні шум, в таверні гам, Один стакан- ціна усім словам. ІІІ Поки ми разом, З нами вища сила. Поки ми  разом, В небі плескають вітрила. Головне, дізнався, Звіздки наша міць. І без дрібниць кажу – Розкрив багато таємниць. Нема на карті тих морів, Де я хоч двічі не ходив. І відтоді, туди-сюди, Вузли в’язав у бігуді. Але коли я був малий, То я вже знав –  Як п’ється- пий! Зроста напруга, Мій папуга каже – Я п’яний! Поки ми разом, З нами вища сила. Поки ми ...