Нектар

Вода йому - нектар, нектар - усе життя ,

Амброзія богів йому у всьому сниться.

Від сонця п`яне це занедбане дитя,

Та англеська над ним простерлася десниця.

Поета впізнає веселого, мов птах,

І дух, що йде за ним слідом журби й любові.

Він славить гімнами сп`яніло хресний шлях,

Він грає з вітром, він- із хмарою в розмові.

До Бога простира сердито  кулаки,

І мати в розпачі, з прокляттям і тремтіням.

З`являється поет у злі, сумні роки,

Верховних сил незбагненним велінням.