"Вночі"

Отак сиджу собі, сиджу,

В убогій хаті одинокій,

Уже світає надворі,

А я все з богом розмовляю.

Втомивсь ходити по землі,

Людей смішити своїм горем;

На небо, брате, не пускають,

І думи вольнії мої,

Мої надії, мої крила,

Поганим сміттям називають.

І що роботи? Куди йти?

Домой вертатися?

У пекло?

Господи прости!

Пробач дурного- дай надію,

Людей убогих захисти,

Та Україні поможи.

Непорочними устами

Сам бог розмовляє...

І воно вгадає,

Твої думи невеселі,

Хоч дитина немовляща,

Є з ким розмовлять.

Як у хаті, благо тобі,

Як є в тебе хата,

Благо тобі, друже-брате.

І весь світ обняти,

І любити твою правду,

Як хочеться жити,

А не доживати,

Боже милий.

Серце розбите,

І хочеться сповідатись,

І капають сльози.