Публікації

Хлопчина

Свою вітчизну сам я зруйнував, Та зберігав я, те що марнував. Біжить хто від біди - біду зустріне, Закон жорстокий і у ньому суть. Те станеться, що статися повинне, І чому буть, того нам не минуть. Як визначено так і йде, Ніхто не може долі відвернуть. Мусиш ти його убити, Бо вже став на помсти путь. Так, хлопчина гордовитий, Зможеш честь свою вернуть. Проберися в сад тайком Принесла я ключ, бери- но, І моїм будь неодмінно, Будь моїм захисником. Я дві дулі смерті дам, Заховаюся від смерті, Поміж скель, де безліч ям, Серед цеї круговерті. І жорстоким став тираном, Йде сюди, він невблаганний. В переможцях бачать вірних, А в подоланих  - зрадливих.

5.1.16

Вовек страдалец не забудет Тех длинных и жестоких лет. Ни там, ни там его не будет - Покоя нет, я чувствую, Что вместо вечного покоя, Который обещали дать, В могилу норовит сбежать Тот образ, что за мною. Люблю мучения земли - Ведь над душою нету власти К могиле меня подвели, Зачем же, вдохновенье страсти!? На что был создан я - певец, Зачем же я звучал струнами? Творец, я не могу бродить меж вами, В неведомой, чужой стране Мое свершится разрушенье. Зачем? И снова затрудненья! Хочу... Когда- нибудь увидеть свет, Хочу! О, труд мой бесполезный. Боюсь исчезнуть совершенно, А смерти не боюсь. О, нет!

Верь

Днем запись, вечером на RAP.ru, Зато останусь на виду у тех, кто в темах ценит тру. И можно верить только тому, кто верен себе самому, И не видать рая тому, кто не побывал в аду. И пусть по баблу я вылечю в трубу, Зато смогу из душ изгнать сатану. Как верит в фарт дерзкий крадут, Кладу на табу и тех, кто сбивается в табун. Кого- то учать жить по-уму, Можешь мне верить, как верят верному кенту. Нас учат верить не словам, а цветному листу, Не дал жизнь за чей-то нал на офшорном счету. Не обманул веру тех, кто верит в "мою игру", Не спорю, что для мудреца я слишком юн, Новый трэк, Васяня, порадуй братву, Порядком я хапанул  на своем веку. Потому, знаю зачем живу, и верю в эту строку, Поэтому просто рифмую,все что приходит на ум. Пою о любви, потому что люблю, Путь был тернист, подъем реально крут. Рад, что пишу, а не лежу в казенном гробу, Рад, что я верю сам в то, что несу. Ты можешь мне верить, как самурай верит в судьбу, Ты можеш...

Нектар

Вода йому - нектар, нектар - усе життя , Амброзія богів йому у всьому сниться. Від сонця п`яне це занедбане дитя, Та англеська над ним простерлася десниця. Поета впізнає веселого, мов птах, І дух, що йде за ним слідом журби й любові. Він славить гімнами сп`яніло хресний шлях, Він грає з вітром, він- із хмарою в розмові. До Бога простира сердито  кулаки, І мати в розпачі, з прокляттям і тремтіням. З`являється поет у злі, сумні роки, Верховних сил незбагненним велінням.

Пожартуєм !?

Зображення
Пожартуєм для  розваги? Гей, життя, виходь на бій! Повний сили та відваги, Молодий я, молодий. Я ніяк не зрозумію, Вас ніяк я не збагну. Де від болю шаленію, Там мій всесвіт, я живу. Чом нема у вас завзяття? Що в житті вас так гнітить? Мої любі сестри, браття, Ой, скажіть мені, скажіть. Я йду битися без зброї - Чи моя рука здригне? Скільки сили молодої, Горе? Біль? - як жарт мине.

Господа

Весь мир не полюбить  Нельзя, любя кого-то. Остепенится прыть , С души спадет дремота. Кем зло побеждено, И станете как витязь, Иного не дано- Попробуйте, влюбитесь! Мы в жизнь свою вернем  И исцеленный Космос. Проклятие времен Сойдет тогда легко с нас. В спасении и любви Есть все спасенье наше. Но смерть уже в крови, И злом налиты чаши . Несемся и бредем, Бог весть теперь куда мы. Рассыпался наш дом- Эх, господа и дамы! Вы стали "господа", Хоть были мы "товарищи". Но главная беда- Кто- в панике, кто- в ярости!

Одна судьба

У русского и украинца Одна судьба, одна земля. Дал Бог на ней укорениться, Все беды с родиной деля. Но я живу на Украине, Да и зароете в нее ж. И днем с огнем во мне гордыни Национальной не найдешь. Я попрошу сыграть на кобзе Последнего из кобзарей. Когда ударю сердцем оземь, А это будет на заре. И мне без песен украинских Не быть, не жить, не умирать. Я не для дальних, не для близких Сложил заветную тетрадь. Но верю, что в летах грядущих Нас Бог навек соеденит. Откуда свету быть при тучах? Рассудок меркнет от обид. За Украину и Россию, Что разорвали свой союз, Своей тоски не пересилю, Сказать по правде, я боюсь... Не жив ни часа без Тараса, Сковороды, ТНМК, Я, как другие, не старался Любить ее издалека. Не доводил ее до рвоты Речами льстивыми с трибун, Я, как иные патриоты, Петляя в мыслях наобум. А я живу на Украине, На милой родине моей. Приедет на день, сучий сыне...