Zavorogeniy (Spellbound)

Я сумуватиму за тим, ким міг би бути я, Кожної хвилини кожного життя, Коли ж я зрозумію, що дорослим бути маю, А ти на паузі.А ти чекаєш, Хоча на людях в нас все чудово, Та поступово стає не ново. І ніби круто. І жити кльово, Ти - моя улюблена отрута. Доки сам собою не з`явиться wi-fi, Ми все зрозуміємо, тільки почекай. Такого плану тактика. Посміхнись, кохана, Отака омана для растамана. Нащо ж запрягатися, редакувати файли? Ми у другім таймі всі вади подолаймо Шанси нескінечні, зазирни за край, Жито засихає. Спи, не зазіхай. Нащо ж перейматися, якщо є ще пожити, Гаємо епохи, так , марнуємо століття. Втретє та вчетверте ми заваримо свій чай, Magic people, future people, буде все next time. Ще почекаю гукань зозуль, Відтак всі плани на себе 2.0 Не вийшло зараз - колись засяє, Це все врятує, це все зрівняє. А,може, все по колу? І прадіди наші Тепер є кращі клієнти епплстору? Хоча як знати, хто всі ці люди, А доля зла, інакшої не...

Вірите, не вірите - повірте, ну і все, Дзеркало блищіть, мене несе. Розвозимо ми людям веселощі під ключ, Поволі проростає наш великий кущ. К Віті - тіті-міті, діджей - супермодель, У молодого Сані - посмішка ОК. Слава - в Ярослава, у  Коті - аперкот, Его - як в Олега, башка - як у Сашка. Дзеркало моє... Що? Бреши і далі! Я потім донесу усі деталі. Ще, будь ласка, кави, окуляри - під заставу, Важко уявити розміри моєй уяви. Діти в школі вчать їх цієї миті, Усі слова мої відбиті у граніті. Сім паспортів минуло, а він ще Фоззі-бой, От що не напише - всі кажуть: Лев Толстой! Швидко я беру до десятої октави, І ще не випивши розчиненої кави, Далі буде більше, далі буде краще, Сонце у зеніті, прокидайся, ледащо. Дзеркало моє... Що? Бреши і далі, Мораль цієї басні... Нема моралі! Собі кажу - що далі ? Може в космонавти? Від оплесків гучних тікаю я на яхті, Руді шукуються, поголені святкують, Білявки ціпеніють, брюнетки аплодують. З...

Одного разу  ми зустрінемось, Напевно знаю. Невідомо на  якій планеті, І як само. Чи будеш ти один, Або прийдете разом, Може буде лити дощ- Зьома, я не знаю. Залишу всі страхи позаду, Нарешті, за роками. Я сумував за вами,друзі, А ви не знали, По хвилях радіо блукаю  Відповідь шукаю. Це все мине, Це все зі мною, Все це про нас. Не треба зайвих слів, Не варто сумувати, Ми будем до світанку Літати разом. Чи будеш ти один, Чи ви прийдете разом Невідомо на  якій планеті, Одного разу.

Ховав у серці і тікав у ліс, Свій біль дрібний і сором свій великий, Тому-то я щодня- відлюдок дикий. Неначе сам я винен був їх горю, Мов зраджений, потоки тихих сліз, О, я боявся їх, немов докору. І не зламавши їх, я марно зв`яну, Я знав, що пута їх міцна й тверда. Та як же я до помочі їм стану? Я знав, в якій вони живуть біді. Бліді їх лиця, іх вираз тужний Болять мені, коли на них погляну. І оминав їх, мов болячу рану, Найгірше я людей тоді боявся.

Не будешь в силах заменить Ты вечно-первую утрату, Но прежним чувствам нет возврату. Хоть будешь ты еще любить, Свой ад, отвергнув примиренье. Не то ты приготовишь сам, Пади, пади к ее ногам, О, вымоли ее прощенье. Предмета первого черты И будут пред тобой всечасно В устах обманщицы прекрасной, Ее соблазны встретишь ты. Пройдет и жизнь твоя как младость, Без утешения, томя, Взаимной страстью веселя, Не дважды бог дает нам радость. Не мог потрясть души твоей Мой тихий плач любви невинной. Стоишь, как дуб в стране пустынной, Между людей,  презрел ты все, Достигнув цели сей печальной, И далее не мог любить. Ты в ней решился зарадить Огонь любви первоначальной. Но этот клад ты потерял, Всеобщим злом незараженной, Душою чистой, откровенной, Бессмысленно ты обладал. Ты создал сам свое страданье, Она была добра к тебе. Укор владеющей судьбе? К чему мятежной роптанье?

Чем о рождении моем, И будут (я уверен в том), О смери больше веселиться, Никто о том не покрушиться. Он ждет! Что ж медлить над землей? И вижу гроб уединенный. Но той же старою мечтою, Пропитан, но уже на вечно. Года уходят, будто сны, Я вижу, как судьба послушна, Страданья в сердце стеснены, Один я здесь, как царь воздушный. Никто не хочет грусть делить, Делить веселье все готовы. Нам в одиночестве влачить, Так страшно жизни сей оковы.