Кобзарі співають Про неї добрим людям. Сторожем літає, Над нею орел чорний. Виросла могила, Поки не остила. А тим часом Заспівало поле. Там шляхтою, татарами Там родилась, гарцювала, Козацькая воля, І могили - гори. Степ і степ, ревуть пороги, Дніпр широкий, море. Як та воля, що минулась, Од краю до краю, Там широко, там весело. В Україні хай витають. Душі козацькії, Збирать на пораду, Козацьку громаду, З булавами, з бунчуками, Не хотілося в снігу, в лісі. Співать на чужині, Не хотіло серце, мліло. А на Україні, За степи та за могили, За ласки дівочі, За вишневий сад зелений, За темнії ночі. Виливало, як уміло, Виливало мову, Серце рвалося, сміялось. За синії оченята, За чорнії брови, Лихо мені з вами, Думи мої, думи Пад над панами. Одну сльозу з очей карих, Більше я не хочу. Чи заплачуть на сі думи - Серце, карі очі Може, знайдеться дівоче, Як я плакав з вами, Може і вгадаю. Чи заплаче серце, Одно на всім світі. Нащо я кохав вас, ...