"Сироті
У чужому краю, Тяжко-важко умирати Де сонечко сяє. Умираючи, дивився, Та там і загинув. Шукав долі в чужім полі Нікого не кинув. Пішов козак, сумуючи. Як той лист на сонці, Найду кращу або згину На чужій сторонці. А я піду на край світа, Як коли згадаєш, Та не смійся надо мною, Люби, кого знаєш, Люби ж собі, моє серце. Чи з тебе сміявся? Чи не люблю тебе щиро, Чи не в тебе вдався, Чи я ж тобі не вродливий? Сміється, кепкує, Надо мною, сиротою. Дівчина шанує, Багатого губатого. А зо мною зострінуться- Мов недобачають, Його люди знають, Добре тому багатому, За морем блукає. А моя десь, ледащиця, Колоски збирає, В того доля ходить полем, А нема де дітись. Утопився б - тяжко жити, Щоб не нудить світом, Утопився б молоденький, Хоч згори та в воду. Нема куди прихилиться - Сироті без роду. Тяжко- важко в світі жити.