"Сироті

У чужому краю,

Тяжко-важко умирати

Де сонечко сяє.

Умираючи, дивився,

Та там і загинув.

Шукав долі в чужім полі

Нікого не кинув.

Пішов козак, сумуючи.

Як той лист на сонці,

Найду кращу або згину

На чужій сторонці.

А я піду на край світа,

Як коли згадаєш,

Та не смійся надо мною,

Люби, кого знаєш,

Люби ж собі, моє серце.

Чи з тебе сміявся?

Чи не люблю тебе щиро,

Чи не в тебе вдався,

Чи я ж тобі не вродливий?

Сміється, кепкує,

Надо мною, сиротою.

Дівчина шанує,

Багатого губатого.

А зо мною зострінуться-

Мов недобачають,

Його люди знають,

Добре тому багатому,

За морем блукає.

А моя десь, ледащиця,

Колоски збирає,

В того доля ходить полем,

А нема де дітись.

Утопився б - тяжко жити,

Щоб не нудить світом,

Утопився б молоденький,

Хоч згори та в воду.

Нема куди прихилиться -

Сироті без роду.

Тяжко- важко в світі жити.