Лютий

Чи був я лютим коли- небудь,

Чи до людей, чи до когось.

За що ж тоді я так караюсь ,

Чого ви мене прокляли?

У яму кинули смердющу,

Сказали - тут поки сиди.

Чи так і треба, Боже милий?

Такий для мене в тебе шлях?

Нехай говорять, що завгодно,

Мені не допоможе це.

Змарнів через любов пекучу,

Нікому це не говорив.

Навчайте й далі ваших діток,

Як краще останнє з каліки знімать,

Як краще брехати, і бути байдужим,

Мені це не треба, пробач мені, брат.

О ви,мої думи, куди вас подіти,

Куди заховати, щоб так не боліло ?!

О, Боже, мій батько, порадь що робити,

Чи дійсно на світі такий я один?

Страждаю за те, що довірливий дуже,

Що вірю в кохання,

Та щирую дружбу.

Я стільки разів відкривав свою душу,

Загоїні рани нічому не вчать.

Вже й місця немає, щоб хтось не споплюжив,

А їм все вірю - дурная душа.

Нема мені місця на цілій землі,

Ніхто не чекає й до себе не кличе,

У цілому світі немає мене.

Полину до тебе, мій друже небесний,

Мій янголе сизий... Нікого нема.

Ой, Вавілоне, паскудний ти край,

Покайся, допоки не піздно,

Врятуй свою душу... 
Не чують, нажаль...