Нелюб

Дочку, як схотіла, із світа згубила!
Ой Боже мій, Боже! Що я  наробила?
Під ранок й під вечір матуся квилить:
Ой, там, на могилі, хрест божий стоїть.

Ти будеш весела, одна я заплачу,
Нехай за нелюбом я щастя утрачу.
Готуй рушники й хустинки вишивай,
-Ой мамо, голубка, не плач, не ридай.

Стогнать під землею, як горлиця, стану,
А дочу пустивши, мовляв, на поталу,
І горе, і нужду терпітимеш ти.
А в світі яке ще життя сироті?

Останешся, доню, одна сиротою,
Як очі закрию, що буде з тобою?
Мені в домовину лягати пора.
Хіба ти не бачиш , яка я страра?

Хай лучче я буду весь вік дівувати,
Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти.
Нещасная доля із нелюбом жить,
-Ні, мамо, не можна нелюба любить.

Популярні дописи з цього блогу

Хлопчина

НИВА

Помарніли ми