Один серед них

Щоб нічого з людьми не ділити,

Я би виплакав всю свою кров,

Міг я все своє горе розлити,

Якби ж сльози кривавії знов.

Поділитися горем ні з ким,

Всі знайомі минають, ідуть,

З горем в серці нестерпно важким...

Самотою ходжу я, мов блуд,

"Ти проклятий один серед них!"

В серці чую слова, мов докір.

Серед чуму вулиць містових,

Я блукаю, мов звір серед гір.

Чи бояться ті люди мене?

Тілько боязно, скоса зирне....

Сей та той підійде і мине,

Відцуралися люди мене!