Не брешу

Та, може, дещо і осталось,
Та все таки меж вами жив,
Хоч я вам кривди не робив,
Щоб ви лихим чим не згадали;
І милосердному молюсь,
Єй-богу, братія, прощаю-
За те, що я тепер терплю.
Що я лукавих проклинаю,
Або Украйну не забуваю,
Якби сказать, що не люблю...
Так любо серце одпочине,
І мов добро комусь зроблю,
На гляну, подивлюсь,
Хоч на годину на Вкраїну,
Я ніби сам перелечу.
Та так утну, що аж заплачу,
Згадаю що, чи що побачу,
Як перш! Єй-богу, не брешу!
Папір тілько, чорнила трачу...
То так і я тепер пишу.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Хлопчина

НИВА

Помарніли ми