Забув

І

Не забувай нічого,

Гітаро, грай.

Просто пам’ятай,

Ти теж мене не слухай.

Сплять амури, кляті,

Не чують мене.

Бо потім буде пізно,

Потім стане зле.

Коли ви несамовиті,

До кінця відкриті.

Ти пригадай ті миті,

Коли сонце у зеніті.

Але прошу, ти не думай,

Що вийде саме так.

Погано- не назавжди,

Назавжди- ніяк.

ІІ

Я забув, я все забув,

Все, що відчував я наживо.

Я забув, я забув.

Я забув все те, що важило

Як же її звали?

Я забув.

Пісня позабулася,

Але триває грув.

Пальці прагнуть

Опинитися в полоні.

Ми біля вогню,

Гріємо долоні.

Той, хто керує,

Увімкнув повільні танці.

Карі очі,

Їм майже чотирнадцять.

Літо.  Ніч.

Піонерський табір.

ІІІ

Я ніколи не забуду,

Гітаро, грай.

Чому пізно розумієш,

Як маєш, то тримай!

Про те, що не відбулося,

Шкодуємо самі.

Були ми на прицілі,

«Tu me manque,

Mon amie».

Але піднявся вітер,

Застив їм очі пил.

Стріли загострили,

Навели приціл.

Амури коло сонця

Припинили спів.

Вона з іншої країни,

Нам бракує слів.

І я хочу сказати,

Що шукав саме таку.

Берег океану,

Гітара на піску.

Мільярд на еру,

П’ять на чоловічий вік,

Такий вечір

Буває раз на рік.